Годував він її в ресторанах
Говорив про кохання в постелі
та вона його кинула все ж
бо він був надзвичайно бридливий

В неї зараз є інший коханець 
в ресторанах її не годує
про кохання у ліжку не каже
та проте він ховає обличчя
в її смак із захопленням щирим

І говорить: яка ж ти солодка!
І говорить: яка ж ти солодка!

( Read more... )

Для щасливого кохання
я прийшла на світ.
Та минуло без любові
стільки довгих літ.
Ось чому я всіх прощаю
і не дорікаю
тим сухим пустелям,
по котрим блукаю.
Я лише питаю їх:
"Що за дивні квіти
ви, пустелі голі,
мріяли зростити?"

Оригінал:
( Read more... )

Я счастлива, что есть немного неба
и две сосны в заплаканном окне.
А уж казалось, что живого нерва,
живого нерва не было во мне!
Уже душа без пристани скорбела,
уже устала ото всех вериг.
В раскатах дня, в оркестрах децибелов
мы были словно хор глухонемых
И вдруг, о боже, после тьмы и чада,
и суеты, стремящейся к нулю, -
я слышу дождь. Он тихо плачет правду,
( Read more... )

Originally posted by freya_victoria at Wisława Szymborska nie zyje
Прочитала та не втрималась
Віслава Шимборська "Ще"

В запломбованих вагонах
Їдуть краєм імена,
Де зупинка їх чекає,
Хто їх стріне - я не знаю,
Не питайтесь, здогадайтесь.

Ймення Натан кулаком биє по стінці ( Read more... )

Ось я і закінчила цю титанічну працю :) Мабуть, це найстаріший текст, який я коли-небудь перекладала... І це було нелегко, перекладати з чеської початка 19 століття.
Будь-які співпадіння з подіями та персонажами українського сьогодення НЕвипадкові :)

Йозеф Юнгманн (1773-1847) - один з провідних діячів чеського відродження. В ті часи Чехія ( Read more... )

Зі збірки «Моята твоя любов» («Моє твоє кохання»)

***
Тъй безнадеждна е надеждата,
която любовта ми храни
с треви омайничета и прашец на пеперуди.
Аз ли вчера бях безумната,
която се изсмя в лицето на тъгата.

***
Наскільки безнадійна ця надія,
котра моє кохання досі живить
пилком метеликів, травичкою-дурманом.
Та божевільна, що сміялась вчора
в обличчя ( Read more... )

Не хочу повернутися у смерть - не обертайся.

Йду за тобою,
хоча надії мало знов побачить
своє лице у джерелі, мов в люстрі,
і в сяйво місяця занурити долоні,
обійми прохолодних трав відчути,
обійми рук твоїх палких, не обертайся.
Не хочу бути тінню поміж тіней,
та навіть і оспіваною тінню,
що схована в твоїй скорботній пісні.
Не хочу повернутися у смерть ( Read more... )

Чекай-но, сонце!
Чекай-но, сонце,
я ще не готова
зустріти ніч -
мій день ще не скінчився!
Іще я не приборкала сумління,
щоб дати тобі право на спочинок.
Я тільки-но навчилась розмовляти
з дере́вцями та слухати каміння
і ще я не наповнила свій день
цією мудрістю,
а ти велиш лягати
і вирушаєш плавно, урочисто,
із за́гравами на вершинах Ві́тоші,
із сільцями ( Read more... )

Поради самій собі
Планети
Тріснуте дзеркало
"В садах любові вже панує пустота..."

Зачем крылатым леса и горы?
Ведь им доступны небес просторы.

Им вместо поля дана свобода,
А вместо пары - ширь небосвода.

И в этом, верно, есть птичья правда...
А человеку? Ему что надо?

Хоть по земле мы ходить должны,
Но все же крылья и нам даны.

Но эти крылья - не пух, не перья,
А правда, честность, любовь, доверье.

Кому-то крыльями служит ( Read more... )